А ПІСНЯ ТО ДУША
«А пісня – то душа!»
Людське життя – ніби кадри короткометражного фільму. Не встигли в душі віддзвеніти мажорні відголоски юності, а вже «літа на зиму повернули», - як співається у відомій пісні Дмитра Луценка. Довгі зимові вечори, одноманітні дні, а енергія ще буяє і серцю хочеться весни! І от літні люди села Недогарки знайшли місце, яке б їх об’єднувало та вирішили чим вони будуть займатись не тільки довгими зимовими вечорами, а й щомісячно круглий рік. Постійний читач сільської бібліотеки-філії Раковська Клавдія Іванівна виступила з ініціативою створити в бібліотеці новий клуб за інтересами під назвою «А пісня – то душа…». Назва говорить сама за себе, тобто під егідою цього клубу зібралися літні люди, що люблять українську пісню та щиро хочуть зберегти її, щоб передати нащадкам.
4 березня в приміщенні бібліотеки зібралось близько 30 мешканців села зі спільним захопленням – слухати солодкоголосі українські мелодії під «живу» музику - баян та гармошку. Завідувач бібліотекою Мороз Л.І. привітала присутніх з початком роботи новоствореного об`єднання та оголосила про план роботи клубу на рік та дати наступних зустрічей.
Оскільки перше святкове засідання клубу проходило під назвою « Весна. Жінка. Мати», присутніх жінок привітала сільський голова Пащенко В.К. Свято почали мелодійними привітаннями чоловіки – прекрасний талановитий дует з села Максимівки у складі Орла А.Г. та Слюсаря М.В. Жінки мимоволі почали розцвітати, коли під супровід баяніста Костенка А.К., полилися перші звуки щирих неповторних українських пісень.
На засіданні клубу була присутня багатодітна мама – Іванова М.Ф., тож вшановуючи її материнський подвиг, кожен сказав декілька щемлячих вдячних слів про своїх мам . Потім привітали жінок вчителі місцевої школи Москалик С.В. та Яцик О.І. Драматичним талантом цього креативного дуету неодноразово насолоджувались мешканці нашого квітучого села. Цього разу вибуховий сміх супроводжував їх гумористичний етюд «Дієта». Гарний настрій додала присутнім учасниця художньої самодіяльності Заніздра В.І., яка майстерно виконала пісню «Виграють музики веселенькі». Потім ще і іще приміщення бібліотеки наповнювалось звуками споконвічних українських музичних інструментів, піснями та сміхом. Особливо веселив присутніх гумористичним талантом Пивовар І.В., який зачитав декілька веселих гуморесок та пообіцяв розширити свій репертуар для наступного засідання, яке запланували на день сміху. Сценку «Як на пенсію піду…» виконали завідувач сільською бібліотекою Мороз Л.І. та шкільний бібліотекар Левченко В.Г.
За духмяним чаєм та різноманітними смаколиками, виготовленими вправними руками місцевих господинь, непомітно линув час. Розваги продовжувались цікавими конкурсами, в яких прийняли участь вчителька-пенсіонер Тимошенко В.О., бувша завідувач бібліотекою Раковська К.І., бувший працівник торгівлі Кошулько Л.Д. та медсестра Кременчуцької дитячої лікарні Кузьміна Н.П.Присутній на святі 88-річний гармоніст Черниш Т.І. так весело вигравав в парі з бувшим працівником культури баяністом Коваленком А.Ф., який на цей раз взявся за барабан, що присутні не встояли та пустились в запальний танок. Найбільше виділявся в мистецтві українського танцю член клубу Кошулько В.М.
Українці – дуже розумна, працьовита нація, найбагатша поміж всіх слов`ян різноманіттям своїх пісень. Такою кількістю пісень, які самостійно виростають ніби квіти на зелених полях, не може похвалитися жоден народ світу. Українські пісні мають так багато мистецьких вартостей, що їх не можливо перелічити. Це мистецтво глибоко народне тому, що до нас промовляє своєрідна чиста душа народу – гарна , як і саме мистецтво.
Покидаючи з піднесеним настроєм приміщення бібліотеки, всі члени новоствореного клубу за інтересами повністю погодились з геніальними словами Івана Грача: «А пісня – то душа. З усіх потреб потреба. Лиш пісня в серці ширить межі неба. На крилах сонце сяйво їй лиша. Чим глибша пісня – тим ясніш душа!»
Любов Мороз
