Поминання померлих під час Великого посту
Поминання померлих під час Великого посту
Причина встановлення родительських субот полягає в тому подвигу, в якому перебувають християни. Якщо, за вченням святого апостола Павла, без любові я ніщо, то, значить, і сам подвиг посту, якщо не буде супроводжуватися істинною взаємною любов'ю, втратить своє значення, і ті, що постять, не досягнуть своєї мети, чеснота втратить свою силу. Тому Церква запрошує своїх членів на загальне моління за померлих, обравши суботи 2-й, 3-й і 4-го тижня Великого посту.
Інша причина полягає в тому, що в великопосні дні, крім субот і неділь, немає повних літургій, і померлі позбавляються тих благ, які подає їм поминання на літургії. А тому Церква встановила особливе моління за померлих у згадані дні. Субота в біблійному розумінні - це «день спокою», тому ми й молимося про упокій рідних і близьких в оселях праведних.
Кожен, хто бажає виявити свою любов до померлих і подати справжню допомогу, може найкращим чином зробити це молитвою за них, і, особливо, поминанням на Літургії, коли частинки, вийняті за живих і померлих, занурюються в Кров Господню зі словами: «омий, Господи, гріхи тих, що поминалися тут чесною Своєю кров’ю, молитвами святих Твоїх».
Про поминання померлих
Нічого безрозсудного, нічого непотрібного не передано від Христових проповідників та учнів і не прийнято спадкоємно Церквою Божою; здійснювати поминання спочилих у правій вірі при Божественному і преславному Таїнстві - справа дуже богоугодна і корисна.
Святитель Григорій Ніський
Якщо всепроникаюча Премудрість Божа не забороняє молитися за померлих, чи не означає це, що ще дозволено кинути мотузку, хоча не завжди достатньо надійну, але іноді, а можливо й часто, рятівну для душ, що відпали від берега тимчасового життя, але не досягли вічного пристановища? Спасенну для тих душ, які коливаються над безоднею між тілесною смертю і останнім судом Христовим, то піднімаючись вірою, то занурюючись справами, негідними її, то підносячись благодаттю, то зводячись останками пошкодженої природи, то підносячись божественним бажанням, то заплутуючись в грубому, ще не зовсім скинутому людському одязі земних помислів...
Святитель Філарет Московський
Ми віримо, що душі людей, тих, що впали в смертні гріхи і перед смертю не зневірились, але покаялись ще до розлучення з цим життям, тільки не встигли принести ніяких плодів покаяння (такими плодами могли бути їх молитви, сльози, колінопреклоніння при молитовних бдіннях, сокрушення, розрада бідних і вираження у вчинках любові до Бога і ближніх), - душі таких людей сходять в пекло і терплять за учинені ними гріхи покарання, не втрачаючи, втім, надії на полегшення. Полегшення ж вони отримують через нескінченну благість Божу, через молитви священиків та доброчинність, що здійснюються за померлих, а особливо силою Безкровної Жертви, яку, зокрема, приносить священнослужитель для кожного християнина за його близьких, і взагалі за всіх повсякденно приносить кафолична і апостольська Церква.
З Послань Східних Патріархів
Ієрей смиренно молить благість Божу, щоб Він відпустив померлому гріхи, що трапилися через неміч людську, прийняв на лоно Авраама, Ісака та Якова, в місце «там де немає ніякої хвороби, печалі і зітхання », зневажаючи Своїм людинолюбством всякий гріх, який вчинив той, хто пішов з життя. Бо ніхто не чистий від гріха, як кажуть пророки.
Священномученик Дионісій Ареопагіт, єпископ Афінський
«Плач (за померлими) наполовину полегшує скорботу. Плакати міцно добре - серце пом'якшується. Поплачте, а потім і розради пошукайте! Смерть - не несподіване нещастя, а загальний уділ всіх нас. Скорбна розлука, але вона не без кінця:не сьогодні-завтра і ми туди ж підемо. Скорбна невідомість стану того, що відходить, але віра в те, що той який відходить, переходить в руки Божі, розганяє при цьому всякий морок. Про померлого більше моліться. Йому над усе тепер потрібна молитва. Молитва - перед Богом заступниця і прямо діє на душу, яка відходить, надихаючи її, зігріваючи і зміцнюючи.
... Що ті, які відійшли живі, тільки іншим життям, живуть свідомо, перебувають у спілкуванні між собою за тамтешніми умовами і порядками і на нас поглядають, і до нас приходять чути наші молитви за них, і за нас моляться, і роблять нам навіювання, все за тамтешніми законами і порядками, а не як заманеться…» - про це повинні пам’ятати вірні.
Святитель Феофан Затворник (З кн. "Читання на кожен день Великого посту")
Священик Олександр Пашко
