|
Гріх - це, по-перше, моральна отрута, духовна отрута. Попадаючи в організм, отрута чинить страшенне збудження крові, підвищується температура, наступає судорожне виснаження й смерть. Подібне відбувається і в душі, коли в неї проникає духовна отрута, гріховний помисл. В душі виникає таке страшенне хвилювання думок і почуттів, бажань і прагнень, що весь дух горить, доки пристрасні потяги серця не заглушать совість і не вкинуть душу в безодню гріха. Душа, яка відпала від Бога, позбавляється благодаті, стає мертвою.
Які не використовуй протиотрути, але доки отрута в організмі, смерть неминуча; її потрібно витягнути з організму. Так і отруєна гріхом душа. Один засіб спастися - викинути отруту гріха через таїнство сповіді. Після сповіді совість оживотворяється прощенням і помилуванням, отримуючи нову силу і життя, душа натхненням Духа Святого освячується і стає знову придатною для життя, угодного Богу.
Гріх - це сітка, якою диявол виловлює нас у свою волю: ”Хто чинить гріх, той від диявола, бо спочатку диявол согрішив” (1 Ін. 3, 8). Цим засобом він заволодів першою людиною, а потім і усім людством. Обплутавши сіткою гріха, диявол тримав у пекельних кайданах усіх, доки великий Визволитель від кайданів гріховних Господь Ісус не розірвав їх Хрестом і не відкрив бажаючим шлях до покаяння. Христос переміг ворога і звільнив нас від влади диявола, однак ми після великої перемоги добровільно заходимо в диявольську сітку, спокушаючись насолодою гріха. Чи може звільнитися пташка, яка попала в сітку, доки сітка не розірветься? Ні, нею володіє ловець. Вона може битися і злітати, але вона в неволі. Так і грішна душа, чи може вона звільнитися від влади диявола, доки в середині у ній гріх, доки вона в сітці? Один спосіб спастися - перемогти гріх покаянням, розірвати гріховні пута щирим зверненням до Бога. Висоту і недоступність цієї стіни, яка споруджена гріхами людей, Бог зруйнував Своїм Хрестом і смертю. А ми, грішачи, споруджуємо нову стіну, позбавляючи себе світла й богоспілкування. Вихід з такого плачевного стану - сповідь і причащання: ”Коли сповідаємо гріхи наші, то Він, будучи вірним і праведним, простить нам гріхи наші і очистить нас від усілякої неправди" (1 Ін. 1, 9).
Зрозуміло, що істинне сповідання гріхів повинне бути повним і досконалим, щирим. Сповідувати гріхи без твердого наміру зовсім залишити їх рівносильне тому, як би ми сказали Богу: ”Чуємо твій глас, признаємо себе грішними, але залиш нас у сітці диявола, не хочемо розлучатися з нею”.
Небесний Самарянин Господь Ісус Христос лікує і зцілює усякого грішника, що облив себе сльозами покаяння. Животворяща кров Христова тільки тоді живить людину, коли вона приходить до аналою покаяння. Не вести суперечку з правосуддям Божим, а шукати милості й пощади у милосердного Бога і Судді.
Говори Богові твої гріхи і виправдаєшся. Амінь.
Священик Олександр Пашко
|
