Недогарківська громада
припинила діяльність, увійшла до складу Піщанської громади

НАШ ЗАХИСТ ТА ОПОРА

Дата: 19.04.2018 08:56
Кількість переглядів: 866

Наш захист та опора

  За невблаганною статистикою в Україні у вільний час фізичними вправами займається кожен третій шестикласник і кожен шостий студент. Крім того що індивідуально спортом займаються одиниці, масово ним займатися взагалі ніде.

  Звісно, молодь рідко замислюється над тим, яким буде її здоров’я через 20-30 років. Але, якщо вона все-таки хоче зменшити ризик появи у соліднішому віці інсультів, інфарктів та інших хвороб, то їй варто замислитися про свій спосіб життя. І не лише про шкоду паління та вживання спиртних напоїв. Про заняття спортом.

  Я впевнена, що всі мої ровесники ніколи не забудуть ні лижних походів класом, ні великої сніжної гори, з якої на великих саморобних санках спускалися, падаючи один на одного зі сміхом, хлопці та дівчата. Білі від снігу, в мокрому взутті та одязі, але щасливі поверталися ми додому робити уроки, домовляючись про нову зустріч назавтра. А влітку – туристичні зльоти, життя в лісі в палатках, піонерські костри з піснями, просто походи класом на природу. А хлопців неможливо було загнати додому з болота, де вони, вихваляючись клюшками, грали в гру сміливих – хокей. Я пам’ятаю, як Сергію Морозу надбили частину переднього зуба шайбою, а потім не встигали нарощувати, бо не дивлячись на скандал в сім`ї, він все-рівно тікав на гру, в яку не грають боягузи. Такими хлопцями-розбишаками ми гордилися, захоплювалися, і спали спокійно, коли вони охороняли наші кордони. Закохувалися в курсантів, бо у великих містах були військові училища, я сама їздила на побачення до однокласника на КПП.

  Що важливо – такі хлопці і своїх дітей привчають до занять спортом. І якщо нас не дивує, що у Мороза Сергія, наприклад, обидва сина займаються футболом, то Раковський Віталій передав свій талант бігуна своїй доні. Як колись її бабуся та покійний нині, світла йому пам'ять, дідусь Микола, а потім тато брали призові місця з бігу на дистанції 3 км по району та області, тепер Аня перша по області та 3-я по Україні в легкій атлетиці серед юніорів! Син Едік ще маленький, але я впевнена, що Віталій навчить всьому і його, адже сам до цього часу вранці бігає.

  Я не маю права когось повчати, але я просто впевнена, що вибір дівчат не буде на користь сутулих, слабих фізично, а, значить, і морально юнаків у штанях з матнею по коліна з цигаркою в зубах та пляшкою пива. Почніть саме сьогодні. Я знаю одного юнака, який перед армією міг лише 1 раз віджатись від брусів. Так от він брав ключі від маленької школи щодня і вимотував себе так, що через місяць побив усі рекорди місцевих хлопців. Вам не обов’язково  бити рекорди, не варто перенапружуватися. Нехай це будуть прості вправи, але регулярні. Хоча б зарядка – по півгодини на день. Регулярна фізична активність знижує ризик гіпертонії, допомагає у профілактиці атеросклерозу та проблем із суглобами. Заняття фізкультурою покращують обмін речовин і кровообіг, розвивають м'язи, укріплюють серце, судини і легені. Фізичні вправи запобігають ожирінню, яке в подальшому може призвести до цукрового діабету, до гіпертонічної хвороби, до серцево-судинної недостатності. Крім того, це позитивно впливає на психоемоційну сферу людини, допомагає бути активними та працездатними.

  Я довгий час спілкуюся з Вадимом Гігланом. Окремий респект його тату Вячеславу, який з дитинства загартовував та привчав до спорту своїх синів, показуючи їм особистий приклад і в спорті, і в роботі. Отож Вадим як губка впитав все, чому його навчив батько, який до речі зовсім не виглядає на свій вік, бо в прекрасній фізичній формі, і суспільство отримало спортивного, підтягнутого, веселого юнака. Сусіди Вадима були вражені як молодий хлопець може власноруч перекидати 2 Камази каміння, щоб збудувати собі цоколь під новий будинок, хто навчив його так гарно класти цеглу та рівненько штукатурити, як можна самому майже без допомоги зробити стелю з гіпсокартону та майстерно покласти плитку у ванній кімнаті. А ще по весні заводить він трактор та майже до осені не встає з нього. В його наповнених енергією, завдяки спорту, буднях ще маса планів на будівництво. А коли вони разом з дружиною відпочивають, він заводить моторний човен і везе всіх бажаючих на острови Кременчуцького водосховища, а ще неперевершено грає ролі на сцені місцевого клубу! Я впевнена, що сина Віктора він обов’язково привчить до занять фізичною культурою, адже в самий лютий мороз він вивозить колясочку з немовлям на свіже повітря, і маленький переможець зразу ж припиняє плакати!
  Ідея написати цей допис виникла у мене, коли я проглядала шкільний альбом «Дзвони пам`яті» і побачила фото наших юнаків, що несли службу в лавах Радянської, а згодом української армії, та фото уроків навчальної військової підготовки. Я не знаю чи проводяться зараз такі уроки, але я пам’ятаю як в 9-10 класах нас ганяли на уроках НВП в моїй школі. Ми повинні були годинами крокувати стройовим кроком, розбирати та збирати автомати Калашникова на час,стріляти по мішеням. Навесні ми їздили на спеціальні військові збори і тиждень жили в палатках, їли страви польової кухні та змагалися у влучності пострілу. І хлопці нам подобались підтягнуті, спортивні та мужні. Не змінились пріоритети і в інституті: у виборі між хлопцями, які не служили та тими, хто був в гарячих точках або просто навчився дисципліні в армії, припадав, звичайно, на останніх. До тих, хто міг служити, але його «відмазали», відношення було презирливе.

  В цьому ж шкільному альбомі є такі слова: «Армія потрібна для захисту нашої держави, її народу, її майбутнього. А майбутнє залежить від молодого покоління»!

  На наступній сторінці – розповідь про хлопців-афганців, а саме про Василя Остапенка, який воював у складі частини розвідувального центру міста Кабул. Був командиром взводу десантників, висаджувався з солдатами у місцях бойових дій, переправляв перекладачів до «душманів» та отримав поранення. Нагороджений медалями «Воїну-інтернаціоналісту», «70 років Збройних сил України».

  А далі фото хлопців села Недогарки, які служили в різних частинах нашої держави: Авакумов Сергій в Феодосії, Покутній Вячеслав  - в м. Ізмаїл, Репяшенко Володимир – в Сімферополі, Мороз Сергій – в столиці України, в елітній частині української армії – роті почесної варти. Ця горда назва в 90-і роки вирізнялась дуже слабким харчуванням, безкінечними маршируваннями на плацу, відмороженими ногами під час несіння варти у великі морози. А якщо тягти носок годинами треба було ще й з карабіном, який важить 3,6 кг, у деяких ввечері сечовина була вперемішку з кров`ю. Сергій служив в комендатурі, а Віталій Раковський саме в почесній варті. Саме її воїни є обличчям не лише української армії, а й всієї України, саме по них складають найперше, найважливіше враження про українців офіційні іноземні делегації та найпочесніші гості нашої країни. Батальйон почесної варти виконує функції лейб-гвадії, як і Президентський полк, до якого складу якого входить батальйон. До його обов'язків належить зустріч високих осіб закордонних держав, виконання бойових завдань з охорони й оборони бойових прапорів, забезпечення проведення військовихпарадів, охорона історичних місць і державних об'єктів. І ми горді, що в нашому селі є такі хлопці. А ви, молоді, рівняйтесь на них та беріть приклад. Не чекайте спортзалу – йдіть на стадіон, у ліс, грайте у футбол, баскетбол, волейбол. Скоро літо і пляж – зробіть своє тіло гарним та мужнім!.

  Один із передових напрямків радянських часів – те, що юнаки і дівчата масово займалися фізкультурою і спортом. Щодо останнього справді було чим похвалитися. На підготовку чемпіонів виділяли багато грошей (економлячи на інших галузях) і олімпійський п’єдестал підкорювався. Із фізичною культурою було не так райдужно. Але, якщо порівнювати з нинішньою ситуацією, коли спортивних медалей в Україні стає дедалі менше, варто замислитись. В Радянському Союзі розробляли шкільні програми, були оздоровчі табори влітку, були доступні безкоштовні секції. Зараз, коли близько 70% населення країни за межею того, що ми називаємо прожитковий мінімум, то як можна собі дозволити дітей направляти в якісь престижні секції?

  Американських школярів та студентів активно стимулюють до занять фізкультурою і спортом. Наприклад, якщо хлопець грає в університетській команді з баскетболу, йому можуть нарахувати стипендію. Сучасно обладнані спортивні зали, баскетбольні та волейбольні майданчики є у кожній школі чи університеті.Україна ж тільки на третину від потреб забезпечена відкритими спортивними майданчиками, на половину – спортивними залами, і на 10% – басейнами.
  А тим часом, для сучасної української молоді зараз гострішою є проблема не браку фізичних навантажень, а куріння, «Зеленого змію» та
вживання наркотиків. За даними міністерства сім'ї, молоді та спорту, в Україні курить майже кожен другий юнак і третина дівчат, не проти випити 68% хлопців і 64% дівчат. Крім того, 13% молоді підсіли так звані легкі наркотики.

  В Україні триває неоголошена війна. А що якщо, не дай Боже, вона переросте в широкомасштабну? Виходить якийсь парадокс. Поки ми жили 70 років у мирі, ми зміцнювали обороноздатність, спочатку Радянського Союзу, потім України. Хлопці систематично розвивали свої м`язи, служили в наймогутнішій армії світу, дівчата здавали іспити по медицині( у мене в самої є воєнний квиток після інститутського держіспиту з цього предмету), змагалися на конкурсах по громадянській обороні. Якби ми не веселились, якби не витанцьовували в модних клубах, вдаючи, що війна десь далеко і нас це не повинно стосуватись взагалі, війна триває, і на ній гине цвіт нації – ті одиниці, мускулясті 20-річні красені, що все-таки обрали мужню професію воїна чи військового. А ті, що не займаються спортом взагалі, пиячать та, лінуючись, ніде не працюють, вони захистять немічних старих людей, дівчат, дітей в разі небезпеки?

  Нам всім варто замислитись яку опору для себе ми підготували, чим ми можемо пишатися, що з гордістю нести в майбутнє, що складе основу тієї досконалої України, котру ми будуємо.

Любов Мороз
 



« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій

Зареєструватись можна буде лише після того, як громада підключить на сайт систему електронної ідентифікації. Наразі очікуємо підключення до ID.gov.ua. Вибачте за тимчасові незручності

Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь