8 із 1667, або як Недогарки проходили тест на «допомогу громаді»…
Саме 8 із 1667 мешканців села Недогарки відгукнулися на заклик сільської ради та прийшли на допомогу у встановленні дитячого і тренажерного майданчиків, яке відбулося у понеділок, 26 серпня.
Багато це чи мало? Звісно мало. Для такого прекрасного, дружнього, небайдужого села, як Недогарки. Зараз, напевно, кожен, хто читає ці рядки, подумки виправдовує себе, шукає аргументи на свій захист на зразок того: «Я не знав», «А хто казав?», «Так у мене ж картопля…» та інше. Звісно, вагомі аргументи…
Так, були люди, які не знали, які не змогли, в силу свого поважного віку вже не мають змоги допомагати у цій справі, зрозуміло, що і діти. Нехай. Але, щоб із півтисячі, потенційно-можливих «помічників», знайшлося лише 8, справді небайдужих громадян…
Такими небайдужими стали:
Романенко Олександр, Романенко Тетяна, Романенко Валентин, Василенко Олександр, Василенко Тетяна, Яцик Оксана, Нерубай Ольга, Іванов Ігор. Величезне Вам спасибі. Щоб ми робили, якби не Ви.
На таких, як Ви і «тримається» активна громадянська позиція та громадська ініціатива в громаді.
Я не помилюсь, якщо скажу, що найкращим подарунком для Вас були дітлахи, які з нетерпіння чекали закінчення Вашої роботи, щоб випробувати тренажери та гойдалки. А зараз результат Вашої роботи – це купа дітлахів, які іще із 8 години ранку зібралися на майданчиках.
Так, ми недогарчани, не завжди такі байдужі. Ми готові допомагати. І це ми неодноразово доводили, і коли збирали гроші на лікування односельців, і коли у 2014 допомагали нашим воякам продуктами та речами... Але невже, щоб проявити свою готовність допомагати, нам потрібна якась біда?
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
