ЩОБ ЗАПОБІГТИ ЗАХВОРЮВАННЮ НА АФРИКАНСЬКУ ЧУМУ СВИНЕЙ ТРЕБА ПРО НЬОГО ВСЕ ЗНАТИ
Африканська Чума Свиней (АЧС) - африканська лихоманка, східноафриканська чума, хвороба Монтгомері - висококонтагіозна вірусна хвороба, яка перебігає гостро, підгостро, хронічно, безсимптомно й характеризується лихоманкою, геморагічним діатезом, ціанозом шкіри, некродистрофічними змінами паранхиматозних органів і високою летальністю, що призводить до значних економічних збитків. Для людини африканська чума свиней - безпечна. Збудник АЧС - вірус, стійкий до широкого діапазону температур і рН середовища. У трупах свиней вірус зберігається до десяти тижнів, у м'ясі від хворих тварин – до 155 днів, копченій шинці - до 5 міс., у гною - до 3 місяців. Хворі свині виділяють вірус АЧС з сечею, фекаліями, виділеннями з носа, очей та іншими природніми виділеннями. Загибель тварин при зараженні АЧС досягає 100 % !!!Засобів імуно-профілактики та лікування хвороби не існує !!! В природних умовах на африканську чуму свиней можуть занедужати як домашні так і дикі свині будь-якого віку. Джерелом збудника інфекції є хворі тварини та вірусоносії. Здорові свині заражаються при спільному утриманні їх з інфікованими вірусоносіями. Збудник передається через корм, пасовища, транспортні засоби забруднені випорожненнями хворих тварин. Використання для корму незнезаражених харчових відходів також сприяє поширенню хвороби. Механічними переносниками вірусу можуть бути птахи, люди, домашні та дикі тварини, гризуни, нашкірні паразити (деякі види кліщів, зоофільні мухи, воші), які контактували з хворими свинями та трупами тварин. Осередками вірусу в природі є дикі свині та кліщі роду орнітодорос. Залежно від кількості збудників, які потрапили в організм тварини, а також від її стану та перебігу хвороби інкубаційний період триває від 2 до 6 діб. Перебіг хвороби ділять на блискавичний, гострий, підгострий, рідше хронічний. При блискавичному перебігу тварини гинуть без будь-яких ознак; при гострому – у тварин підвищується температура тіла до 40,5-42,0 °C, спостерігається ядуха, кашель, з’являються напади блювання, парези та параліч задніх кінцівок. Спостерігаються серозні або слизово-гнійні виділення з носа та очей, інколи кров’яний пронос, частіше запор. В крові спостерігають лейкопенію (кількість лейкоцитів знижується до 50-60%). Хворі тварини здебільшого лежать, зарившись в підстилку, в’яло піднімаються, пересуваються та швидко втомлюються. Вони мають слабкість у задніх кінцівках, хитку ходу, голова опущена, хвіст випрямлений, посилена спрага. Шкіра на внутрішній поверхні стегон, на животі, шиї, біля основи вух вкрита червонувато-фіолетовими плямами. При натисканні вони не біліють (різко виражений ціаноз шкіри). На ніжних ділянках шкіри можуть з’являтися гнояки (пустули), згодом на їх місці утворюються струпи та виразками. у поросних хворих свиноматок відбуваються викидні (абортація). При патологічному розтині хворих тварин виявляють численні крововиливи в шкіру, слизові та серозні оболонки. Лімфатичні вузли внутрішніх органів збільшені, у вигляді згустків крові або гематом. В грудній та черевній порожнинах — жовтуватий серозно-геморрагічний ексудат з домішкою фібрину, інколи крові. Внутрішні органи, особливо селезінка, збільшені, з численними крововиливами. В легенях — міждольний набряк.13:23 18.02.2020
